Епіктет говорить:
"Під час морської подорожі, коли корабель стає на якір, ти можеш зійти на берег за водою, взяти по дорозі мушлю чи цибулину, але усією своєю увагою маєш бути зосереджений на кораблі, готовий стрімко повернутися, якщо капітан викличе тебе. І якщо він покличе, треба відпустити все, щоб не бути кинутим назад зв’язаним, як вівця. Так само в житті: якщо замість мушлі та цибулинки дарують тобі жінку чи дитину - нехай ніщо тебе не стримує. Але якщо капітан покличе - біжи до корабля, відпускаючи все і не оглядаючись назад. Якщо ж ти старий, то навіть не віддаляйся від корабля, щоб не залишитися, коли він викличе”.
Отже, про що ми поговоримо в цьому розділі? Епіктет проводить паралелі між життям та подорожжю на кораблі. Взагалі, метафора “життя як подорож” є дуже популярною в нашій цивілізації. Ми не так часто подорожуємо на кораблях, але ми можемо собі уявити наше життя як подорож на поїзді, автомобілі чи автобусі. Можливо, так буде зрозуміліше. Коли ви подорожуєте, і автобус робить зупинку, нормальною річчю є те, що ви виходите з нього для того, щоб, наприклад, сходити в туалет, купити води або чогось поїсти. Це є безумовними потребами людини і вона має користуватися можливостями для того, щоб ці потреби задовольнити. Абсолютно нормальним є те, що під час зупинки ви будете ходити по магазину на якійсь з автозаправок між рядами різних речей, що виставлені на продаж. Ваші очі та руки можуть захотіти щось купити та покласти собі до кошика. Це теж абсолютно нормально. Ви можете купити якісь сувеніри та щось ще, що не є настільки необхідним, але ви можете захотіти це мати. Це все окей. Але ви маєте весь час тримати свою увагу на своєму автобусі, який може відправляється. Поділюся історією. Колись у студентстві, ми подорожували автобусом по Європі. Одна мама з хлопцем не тримали достатньо уваги на автобусі, на якому ми їхали, і на одній з зупинок ми їх забули. Після того як автобус від'їхав десь на 400 кілометрів, ми побачили, що їх немає. В результаті, вони добиралися якимось іншим транспортом, але це була вже інша історія. Для чого це я розповідаю? Ви маєте тримати увагу і пам'ятати про те, що в якийсь момент часу ваш автобус може рушити, і водій вас усіх покличе і почне потихеньку закривати двері для того, щоб продовжити мандрівку. З кораблем все трішки інакше, тому що водієм чи капітаном цього корабля є, звичайно, сама природа і Господь Бог. Варто бути уважними до його закликів.
Про що нам говорить Епіктет? По-перше, завжди тримати увагу на голосі капітана. По-друге, задовольняти власні потреби. Він недаремно робить акцент, що ви спускаєтеся на берег для того, щоб поповнити запаси, наприклад, прісної води. По-третє, якщо у вас залишається час та можливості, ви можете взяти щось цікаве, наприклад, якусь мушлю, але це є третьозначним у цій мандрівці.
Отже, Епіктет говорить, що за аналогією з мандрівкою у вашому житті, перш за все, тримайте в голові голос капітана. По-друге, не забувайте про житло, їжу, воду, одяг, те, що є достатнім і необхідним для того, щоб жити нормальне людське життя. Роль людини, як ми з вами вже з'ясували, є основною провідною роллю, яку ми граємо в нашому житті. У вас може скластися ситуація, коли маючи дружину та дітей, майно та статки, ви маєте бути готовими це все кинути в ту мить, коли вас покличе Капітан. Таким чином, ви маєте ставитися до всього з розумінням того, що воно не є вашим. Також, тут важливо зрозуміти, що ви маєте це кинути і що про нього подбають, що буде все добре. Ваше завдання – слухати свого капітана і жити власним життям. Отже, якщо вас покличуть, то кидайте все і біжіть на корабель. Якщо ви вже старий, то й не відходьте далеко від корабля. Тобто, не варто робити вигляд, що ви є молодим, коли ви – вже старша людина. На думку Епіктета не варто укорінюватися в житті, заводити якісь невластиві для старших людей речі, тому що ви маєте бути готовими до того, коли Капітан вас покличе. Щоб не створювати прикрощів ні собі, ні оточуючим, коли ви вже старі, не варто переобтяжувати себе зайвими речами та зобов'язаннями, які ви, можливо, не зможете виконати, тому що у вас буде бракувати сил або часу для нормального виконання. Варто звернути увагу на послідовність або пріоритети. По-перше, розуміти і чути голос природи, голос Капітана. По-друге, приділяти достатню увагу справді необхідним речам. По-третє, вся увага і можливість, яка залишається, може бути приділена вже іншим речам. Якщо вас викличуть, ви маєте бути готовими це все покинути або як далі Епіктет говорить – це все повернути, ми про це поговоримо в іншому розділі.
Що може бути духовною вправою до цього розділу? Безумовно, мені хочеться сказати, що цей розділ про смерть і тому пам'ятайте про смерть - memento mori. Насправді, це може бути духовною вправою, яка буде нагадувати нам про скоротечність життя та про те, що необхідно цінувати кожен його момент. Також це може бути пам'яткою про те, що варто не переобтяжувати себе і не вносити у свій сарай величезну кількість непотрібного майна: поламаних лиж, банок з засохлою фарбою і всього іншого, що іноді накопичується у нас в підвалі чи на горищі. Не варто тягнути у власне життя те, що в принципі не є необхідним. Необхідно розуміти те, що якщо ви маєте щось інше, це окей, це може й добре, але чи насправді воно потрібне? Якщо воно не потрібне, то краще його не мати. По-друге, якщо це щось що є третьорядним, ви можете бути поставлені в ситуацію, коли вас обставини змусять це все покинути. Багато з нас побували в таких ситуаціях і зрозуміли, наскільки правий Епіктет, що наше життя не має бути зруйновано через втрату цього. Тому духовною вправою до даного розділу може бути, власне кажучи, згадування про смерть і розуміння того, що життя - швидкоплинне. Ми маємо бути готові покинути все тоді, коли наш час прийде.
Як на мене, вдалим девізом до цього розділу може бути вислів "Memento mori". Ми можемо ще більше про це написати та поговорити, але я думаю, що до теми смерті будемо неодноразово повертатися під час аналізу наступних розділів твору “Енхірідіон” Епіктета.
Як може поводитися в такій ситуації звичайна людина, яка не дотична до філософії та не вивчає з нами “Енхірідіон”? Епіктет у цьому розділі говорить, що якщо ви не почуєте цей голос, то вас зв'язаними кинуть на палубі цього корабля як вівцю, тобто, незалежно від вашого бажання смерть прийде до кожного. Це факт. Тому ви маєте бути свідомими та розуміти, що вам не вдасться уникнути цієї долі. Власне тому, будьте розумними та пам'ятайте про смерть. Поки ви – живі, цінуйте більше життя і віддавайте належну шану смерті. Звичайна людина цього не робить, вона, знаєте, живе наче смерті не існує. У нашому суспільстві тема смерті табуйована. Більшість людей витрачають масу сил, ресурсів та енергії для того, щоб забути про те, що смерть прийде. Вони женуться за такими речами як мушля або цибулинка, щоб просто не чути голосу розуму. Пробачте, але це не від нас залежить і як говорить Епіктет, що якщо ви не будете слухатися, вас просто доля зв'язаними потягне на корабель, як вівцю.
Що роблять люди, які вивчають філософію та є шукачами або вже дотичними до мудрості? Безумовно, вони розуміють, що не треба себе переобтяжувати зайвими речами. Потрібно пам'ятати про людяність в собі і про те, що життя – це дар. Використовувати його варто на належні речі. Не потрібно перевитрачати власні зусилля та час на речі, які є насправді непотрібними, потрібно концентруватися на потрібних речах, яких достатньо для того, щоб жити гарним життям. Люди, дотичні до мудрості, розуміють, що хоча доля може дати багато всього, але все одно доведеться це покинути. І знаєте, як у іудейській мудрості сказано, що вас навіть не зможуть поховати в шкарпетках, тому навряд чи ви можете віднести свої статки в той світ. Знаєте, в труні кишень немає, тому варто думати про справді важливі речі. Зупинюся детальніше. Варто бути готовими до смерті. Бути готовими в тому сенсі, що ви маєте робити те, що ви запланували у своєму житті, намагатися робити більше для життя та для людей, бути кращою людиною, але ви маєте бути готовими до смерті.
Що можна порекомендувати для співробітника? Перш за все, розуміти та розрізняти, що є важливо, а що – не важливо. Якщо ваша робота вимагає від вас якоїсь надмірної уваги до неважливих речей, можливо, варто переглянути цю роботу та ваше ставлення до цих речей та не приділяти занадто багато уваги, тому що не важливе. Можливо, варто скористатися тими можливостями, що дає ваша робота для того, щоб покращити належне і зробити щось краще для всієї спільноти, а не витрачати ресурси на речі, які не є, власне кажучи, необхідними.
Який коментар можна зробити для бізнесмена? Інколи бізнесмени перенавантажують себе такою кількістю проектів та компаній, що вони не живуть. Вони фактично існують як машини. Знаєте, коли людина створює якусь компанію та стає в ній CEO, якщо її достатньо надійно створено, то рано чи пізно ця машина буде підчиняти вас як власника собі. Тут треба мати розум і зрозуміти, що це не ви – для бізнесу, а бізнес – для вас. Варто розуміти, що в якийсь момент часу треба бути обережними і, можливо, прийдеться кинути це або передати. Ви точно не візьмете на “той світ” з собою бізнес. Тому порада для бізнесменів – бути розумними в кількості проектів, часу та в кількості життя, яке вони витрачають на ведення свого бізнесу і, головне, – не забувати жити.
Що можна сказати для інвестора? Власне схожа порада, що й бізнесменам: не ставитися занадто серйозно до втрат або надбань. З точки зору стоїцизму у інвестиціях як втрати, так і надбання, є байдужими. Якщо втрати призводять до страждань, то варто переглянути свій погляд на інвестування або навіть взагалі піти з цього бізнесу. Якщо ви інвестуєте заради того, щоб у вас було більше грошей, не розуміючи, що з тими грошима робити, а таке досить часто буває, то варто витрачати час і гроші для того, щоб вчитися бути кращою людиною, вчитися бути розумнішим і розуміти, куди варто витрачати зароблені гроші і для чого вони вам. Необхідно мати відповідь у своїй “кишені” на питання: “Заради чого я інвестую?”, “ Заради чого я живу?”. Ви маєте розуміти, що ці третинні речі не можуть ставати первинними у вашій голові. Вони завжди мають займати належне їм третє місце. Ця рекомендація Епіктета є дуже чітким дороговказом пріоритетності речей в нашому житті.
Comments